Кожен власник приватного будинку чи приватний фермер знає, що ручною косою або серпом багато не накосиш. Особливо це стосується фермерів, яким треба кожен день накошувати багато свіжої трави для годування м'ясо-молочної худоби. Але й доглядати прибудинковий газон на 2-3 сотки теж нелегко через його нерівномірний рельєф та оздоблювальну рослинність, і саме тому мотокоси різного типу можна побачити ледь не в кожному приватному будинку.
Мотокоси поділяються на два види: малопотужні й легкі з нижнім розташуванням двигуна та потужні важкі агрегати з верхнім розташуванням двигуна.
Перший вид мотокос називають газонними тримерами; їхня робоча вага становить 2,5 — 4 кг, максимальна довжина штанги (вона часто має плавне регулювання робочої довжини) 1,2 метри, потужність 0,12 — 0,65 кВт. Такі агрегати зазвичай голять траву волосінню завтовшки 1,1 — 1,6 мм, але є й версії з ножевою косильною головкою, яка споряджається змінними пластиковими ножами. Ширина робочого захвату тримерів становить 25 — 30 см, а їхня легкість дає користувачу можливість працювати під будь-яким кутом (кут нахилу встановлюється руками). Джерелом живлення газонних тримерів найчастіше є побутова електромережа 220V, але інколи можна зустріти й акумуляторні рішення, які живляться від літій-полімерного акумулятора. Завдяки нижньому розташуванню високообертового (8500 — 11000 об/хв) електродвигуна уся його нищівна потужність передається просто до різальної системи без використання додаткового редуктора, що дає виграш у вазі та гранично просте технічне обслуговування (після кожного сеансу роботи достатньо лише вимити тример та замінити сточений пластиковий ніж на новий, якщо тример працює з ножами; у акумуляторних агрегатів потрібно ще й зарядити батарею за допомогою комплектного зарядного пристрою). До недоліків легких безредукторних мотокос можна віднести необхідність придбання довгого (20 та більше метрів) електричного мережевого подовжувача, їхнє обмеження по площі косіння (загальна площа зкошуємої прибудинкової ділянки не повинна перевищувати 2 сотки), необхідність скошування високої (20 см та вище) трави у декілька заходів та заборону косити росяну чи намочену траву через ризик спалити електродвигун, який просто зав'язне у вологій траві, що намотається на косильну голівку.
Другий вид мотокос — це звичні нам довжелезні важкі ревучі агрегати із верхнім розташуванням двигуна. Їхня робоча вага становить 6 — 12 кг, довжина штанги 1,75 — 1,95 метри. Така довжина штанги дозволяє голити траву там, куди не дотягується легкий тример; часто ця штанга має химерний Г-подібний вигин або збирається з двох нерегульованих сталевих секцій, що спрощує транспортування мотокоси на великі відстані.У якості силової установки в таких мотокосах використовуються бензиновий або електричний двигун потужністю 0,7 — 2,6 кВт, а передача його потужності до різальної системи відбувається за допомогою довгого моторного валу та конічного редуктору. Такі агрегати здатні косити траву як волосінню завтовшки 1,6 — 3,0 мм (ширина захвату 20 — 40 см), так і металевим багатолопатевим ножем чи так званим косильним диском завтовшки 1,4 — 2,5 мм, який зовні дуже схожий на диск циркульної пили (ширина захвату 25,5 см); робочі оберти двигуна становлять 7500 — 8500 об/хв, що сприяє миттєвому зрізанню чи зрубуванню будь-якої трави чи молодих пагінців дерев, а потужність двигуна дозволяє за один плавний помах зносити вищезгадану траву метрового зросту незалежно від її товщини та густини. До того ж високо розташований двигун є невразливим до вологи, яка вибивається з трави в процесі її виголення, що дає можливість голити росяну або мокру траву без ризику перевантажити двигун та без обмеження по площі косіння. Енергоносієм для мотокос потужністю 0,7 кВт є виключно літій-полімерні акумулятори у кількості 1-2 штук, мотокоси потужністю 1,0 — 1,4 кВт "харчуються" від акумуляторів на 40 — 82V або побутової електромережі 220V, а починаючи з потужності 1,6 кВт можна зустріти як електричні мережеві мотокоси, так і звичні нам бензинові мотокоси. До речі, бензинові мотокоси безперервно покращуються з метою збільшення моторесурсу, поліпшення економічності та зручності користування. Зокрема, на сьогодні чотиритактні двигуни внутрішнього згоряння витісняють звичні нам двотактники у бензинових мотокосах; професійні моделі бензокос обладнано зручним електростартером, який робить їх подібними до електричних сестер; а деякі бензинові мотокоси примудряються голити метрову траву протягом двох годин від маленького бачка на 0,9 літри. До критичних недоліків повнорозмірних мотокос можна віднести їхні ламкі гнучкі вали (стосується моделей із вигнутою чи роз'ємною штангою, де у якості приводного валу використовується металевий трос), схильність роз'ємних штанг до самовільного демонтажу під час активної роботи (були випадки, коли редукторно-ножова частина штанги самовільно від'єднувалася від моторної частини штанги просто під час косіння трави та наносила операторові важкі або смертельні травми у вигляді відрубаних пальців, кінцівок або перерізання бедреної артерії) та їхню вибагливість до якості бензину та масла — бензинові мотокоси живляться бензином типу АІ-92 чи -95 або бензиново-оливною сумішшю на основі вищезгаданого бензину та синтетичного моторного мастила для спортивних та гоночних автомобілів. У разі використання дешевого АІ-76 бензиновий двигун просто згорить через півгодини активного косіння, а комплектна мінеральна моторна олива при її постійному використанні зменшить ресурс бензинового двигуна щонайменше вдвічі від заявленої виробником цифри. На тлі цих недоліків велика вага, необхідність купівлі довгого потужного (2 та більше мм²) мережевого подовжувача для електричних мотокос та трішки ускладнений догляд (редуктор мотокоси необхідно промивати та змащувати консистентним мастилом через кожні 15 — 45 годин роботи) майже непомітні; до того ж завжди можна докупити професійний пас ранцево-жилетного типу, який розподілить по спині до 8 кг ваги мотокоси та розвантажить руки оператора.
Настав час перейти до особливостей роботи із обома видами мотокос 🙂 Як згадувалося на початку допису, мотокоси поділяються на легкі безредукторні (Direct Drive) тримери з нижнім розташуванням двигуна та важкі повнорозмірні потужні редукторні мотокоси із верхньорозташованим двигуном. І саме редуктор визначає найбільш продуктивний напрям руху косильної струни чи ножа. На це вказують форма захисного кожуху й химерна стрілка на його верхній частині: якщо вести тример чи косу у вказаному нею напрямку до так званого "короткого кінця" кожуху (мототример при косінні ведуть ⬅️, тобто зправа наліво, а мотокосу при косінні ведуть ➡️, тобто зліва направо), то на котушку з волосінню чи ніж неможливо намотати траву, і таким чином досягається максимальна продуктивність та чистота косіння; якщо ж вести працюючий тример чи мотокосу у протилежному напрямку від вказівної стрілки, то їх різальна система стає недієздатною та блокується намотаною на вал двигуна чи редуктора травою. До того ж сама волосінь при неправильному напрямку косіння "збивається" усередині котушки, спікається від перегріву та руйнує котушку. Чим косити траву, залежить від Ваших потреб. Якщо Ваша мета купівлі мотокоси — лише догляд за газоном, то Вашою ідеальною різальною системою буде косильна волосінь завтовшки 1,6 — 2,4 мм (волосінь значно краще опирається обриву, аніж пластиковий ніж); якщо ж Ви — приватний фермер та косите траву для худоби, то Вашою ідеальною косильною системою є металевий ніж або косильний диск на 40 — 80 зубців (на відміну від пластикового ножа чи косільної жилки, металевий ніж чи диск не кришиться під час косіння та не додає шкідливих речовин до свіжоскошеної трави, і зкошену металом траву із задоволенням їдять наші тваринки).
Хай ваші мотокоси та тварини живуть довго та тішать вас продуктивністю!
Мотокоси поділяються на два види: малопотужні й легкі з нижнім розташуванням двигуна та потужні важкі агрегати з верхнім розташуванням двигуна.
Перший вид мотокос називають газонними тримерами; їхня робоча вага становить 2,5 — 4 кг, максимальна довжина штанги (вона часто має плавне регулювання робочої довжини) 1,2 метри, потужність 0,12 — 0,65 кВт. Такі агрегати зазвичай голять траву волосінню завтовшки 1,1 — 1,6 мм, але є й версії з ножевою косильною головкою, яка споряджається змінними пластиковими ножами. Ширина робочого захвату тримерів становить 25 — 30 см, а їхня легкість дає користувачу можливість працювати під будь-яким кутом (кут нахилу встановлюється руками). Джерелом живлення газонних тримерів найчастіше є побутова електромережа 220V, але інколи можна зустріти й акумуляторні рішення, які живляться від літій-полімерного акумулятора. Завдяки нижньому розташуванню високообертового (8500 — 11000 об/хв) електродвигуна уся його нищівна потужність передається просто до різальної системи без використання додаткового редуктора, що дає виграш у вазі та гранично просте технічне обслуговування (після кожного сеансу роботи достатньо лише вимити тример та замінити сточений пластиковий ніж на новий, якщо тример працює з ножами; у акумуляторних агрегатів потрібно ще й зарядити батарею за допомогою комплектного зарядного пристрою). До недоліків легких безредукторних мотокос можна віднести необхідність придбання довгого (20 та більше метрів) електричного мережевого подовжувача, їхнє обмеження по площі косіння (загальна площа зкошуємої прибудинкової ділянки не повинна перевищувати 2 сотки), необхідність скошування високої (20 см та вище) трави у декілька заходів та заборону косити росяну чи намочену траву через ризик спалити електродвигун, який просто зав'язне у вологій траві, що намотається на косильну голівку.
Другий вид мотокос — це звичні нам довжелезні важкі ревучі агрегати із верхнім розташуванням двигуна. Їхня робоча вага становить 6 — 12 кг, довжина штанги 1,75 — 1,95 метри. Така довжина штанги дозволяє голити траву там, куди не дотягується легкий тример; часто ця штанга має химерний Г-подібний вигин або збирається з двох нерегульованих сталевих секцій, що спрощує транспортування мотокоси на великі відстані.У якості силової установки в таких мотокосах використовуються бензиновий або електричний двигун потужністю 0,7 — 2,6 кВт, а передача його потужності до різальної системи відбувається за допомогою довгого моторного валу та конічного редуктору. Такі агрегати здатні косити траву як волосінню завтовшки 1,6 — 3,0 мм (ширина захвату 20 — 40 см), так і металевим багатолопатевим ножем чи так званим косильним диском завтовшки 1,4 — 2,5 мм, який зовні дуже схожий на диск циркульної пили (ширина захвату 25,5 см); робочі оберти двигуна становлять 7500 — 8500 об/хв, що сприяє миттєвому зрізанню чи зрубуванню будь-якої трави чи молодих пагінців дерев, а потужність двигуна дозволяє за один плавний помах зносити вищезгадану траву метрового зросту незалежно від її товщини та густини. До того ж високо розташований двигун є невразливим до вологи, яка вибивається з трави в процесі її виголення, що дає можливість голити росяну або мокру траву без ризику перевантажити двигун та без обмеження по площі косіння. Енергоносієм для мотокос потужністю 0,7 кВт є виключно літій-полімерні акумулятори у кількості 1-2 штук, мотокоси потужністю 1,0 — 1,4 кВт "харчуються" від акумуляторів на 40 — 82V або побутової електромережі 220V, а починаючи з потужності 1,6 кВт можна зустріти як електричні мережеві мотокоси, так і звичні нам бензинові мотокоси. До речі, бензинові мотокоси безперервно покращуються з метою збільшення моторесурсу, поліпшення економічності та зручності користування. Зокрема, на сьогодні чотиритактні двигуни внутрішнього згоряння витісняють звичні нам двотактники у бензинових мотокосах; професійні моделі бензокос обладнано зручним електростартером, який робить їх подібними до електричних сестер; а деякі бензинові мотокоси примудряються голити метрову траву протягом двох годин від маленького бачка на 0,9 літри. До критичних недоліків повнорозмірних мотокос можна віднести їхні ламкі гнучкі вали (стосується моделей із вигнутою чи роз'ємною штангою, де у якості приводного валу використовується металевий трос), схильність роз'ємних штанг до самовільного демонтажу під час активної роботи (були випадки, коли редукторно-ножова частина штанги самовільно від'єднувалася від моторної частини штанги просто під час косіння трави та наносила операторові важкі або смертельні травми у вигляді відрубаних пальців, кінцівок або перерізання бедреної артерії) та їхню вибагливість до якості бензину та масла — бензинові мотокоси живляться бензином типу АІ-92 чи -95 або бензиново-оливною сумішшю на основі вищезгаданого бензину та синтетичного моторного мастила для спортивних та гоночних автомобілів. У разі використання дешевого АІ-76 бензиновий двигун просто згорить через півгодини активного косіння, а комплектна мінеральна моторна олива при її постійному використанні зменшить ресурс бензинового двигуна щонайменше вдвічі від заявленої виробником цифри. На тлі цих недоліків велика вага, необхідність купівлі довгого потужного (2 та більше мм²) мережевого подовжувача для електричних мотокос та трішки ускладнений догляд (редуктор мотокоси необхідно промивати та змащувати консистентним мастилом через кожні 15 — 45 годин роботи) майже непомітні; до того ж завжди можна докупити професійний пас ранцево-жилетного типу, який розподілить по спині до 8 кг ваги мотокоси та розвантажить руки оператора.
Настав час перейти до особливостей роботи із обома видами мотокос 🙂 Як згадувалося на початку допису, мотокоси поділяються на легкі безредукторні (Direct Drive) тримери з нижнім розташуванням двигуна та важкі повнорозмірні потужні редукторні мотокоси із верхньорозташованим двигуном. І саме редуктор визначає найбільш продуктивний напрям руху косильної струни чи ножа. На це вказують форма захисного кожуху й химерна стрілка на його верхній частині: якщо вести тример чи косу у вказаному нею напрямку до так званого "короткого кінця" кожуху (мототример при косінні ведуть ⬅️, тобто зправа наліво, а мотокосу при косінні ведуть ➡️, тобто зліва направо), то на котушку з волосінню чи ніж неможливо намотати траву, і таким чином досягається максимальна продуктивність та чистота косіння; якщо ж вести працюючий тример чи мотокосу у протилежному напрямку від вказівної стрілки, то їх різальна система стає недієздатною та блокується намотаною на вал двигуна чи редуктора травою. До того ж сама волосінь при неправильному напрямку косіння "збивається" усередині котушки, спікається від перегріву та руйнує котушку. Чим косити траву, залежить від Ваших потреб. Якщо Ваша мета купівлі мотокоси — лише догляд за газоном, то Вашою ідеальною різальною системою буде косильна волосінь завтовшки 1,6 — 2,4 мм (волосінь значно краще опирається обриву, аніж пластиковий ніж); якщо ж Ви — приватний фермер та косите траву для худоби, то Вашою ідеальною косильною системою є металевий ніж або косильний диск на 40 — 80 зубців (на відміну від пластикового ножа чи косільної жилки, металевий ніж чи диск не кришиться під час косіння та не додає шкідливих речовин до свіжоскошеної трави, і зкошену металом траву із задоволенням їдять наші тваринки).
Хай ваші мотокоси та тварини живуть довго та тішать вас продуктивністю!
