Через чвари енергопостачальників із водопостачальниками ми потерпаємо чимало років, тому що у наших кранах часто-густо відсутня по-справжньому гаряча вода (яка вже оплачена нами), а більшість приватних будинків взагалі не підключена до мережі централізованого водопостачання. Проте власники приватних будинків вирішують проблему відсутності централізованого водопостачання методом створення приватної водопостачальної системи: на прибудинковій території копають або пробурюють достатньо глибоку криницю та яму під побутовий септик, у криницю занурюють електронасос підводного типу, його вихід на поверхні з'єднують із насосною станцією, а вже вона й постачає холодну воду до оселі. Ну і як тут не згадати крилатий вислів, який приписують Віталію Кличко: «Чтобы вода стала горячей, её нужно подогреть» 😄😄😄 Для розігрівання криничної води у таких приватних водопостачальних системах застосовують три типи водонагрівачів: проточні газові (газові колонки), накопичувальні електричні (бойлери) та проточні електричні (крани та електричні колонки). Розглянемо їхні особливості, переваги та недоліки.
1. Проточні газові водонагрівачі (газові колонки) відомі усім мешканцям України ще з часів СРСР, і їх ще досі можна зустріти у більшості квартир та приватних будинків. Для їх встановлення та експлуатації потрібні лише газова магістраль та звичайні батарейки розміру D (радянські 373 або сучасні R20/LR20), які відповідають за живлення вбудованого електропідпалювача. Незважаючи на високу вартість природного газу, саме такий тип проточних водонагрівачів є найекономічнішим та найбільш універсальним у встановленні, тому що газова труба є у кожній квартирі чи будинку, а елементи живлення типу LR20 потребують заміни лише двічі на рік; замість них можна використовувати Ni-MH акумулятори такого ж розміру, заряджаючи їх у придатному для них зарядному пристрої кожні 4-5 місяців. Недоліками газових колонок є бюрократичні труднощі, пов'язані з їх встановленням, необхідність зварювальних робіт у оселі, відсутність регулювання температури нагріву (вона компенсується встановленням змішувача води) та відносно повільне нагрівання води (від кімнатної температури до 50°С за 20 секунд, до 90°С за дві хвилини).
2. Накопичувальні електричні водонагрівачі (бойлери) добре відомі мешканцям багатоквартирних будинків та деяких приватних осель. Конструктивно бойлери виконані у вигляді циліндричних баків об'ємом 10 — 300 літрів із вбудованими електронагрівачами мокрого або сухого (ізольованого від води) типу потужністю 1,5 — 6 кВт. Бойлери об'ємом до 120 літрів кріпляться на стінах, а здоровезні 300-літровики — виключно на підлозі. Переваги бойлерів: у разі тривалого знеструмлення оселі вони здатні потішити власника гарячою водою у крані; є можливість регулювання температури нагріву та підтримувати її автоматично; температура вихідного струменю води не залежить від його сили; агрегати із загальною потужністю до 2 кВт (як правило, це настінні моделі на 10 — 50 літрів) не потребують індивідуальної силової електропроводки та добре "перетравлюються" малопотужними електролічильниками. До недоліків бойлерів належить надзвичайно високе споживання електроенергії (4 — 12 кВт-годин на добу або 120 — 350 кВт-годин на місяць) — за це треба "подякувати" їхній автоматиці, яка вмикає нагрівачі при кожному отриманні порції холодної води або при падінні температури наявного запасу води на 5°С та працює доти, доки не доведе температуру води до заданої користувачем; їхня власна чимала вага (порожній 20-літровий бойлер важить 10 кг, а порожній 120-літровий бойлер важить 60 кг), яка змушує власника бойлера ретельно обирати місце для його встановлення; для найпоширеніших 80-літрових моделей потрібна окрема силова електропроводка, здатна нормально працювати при навантаженні 3 — 4 кВт; повільне нагрівання води у разі її повної заміни після випорожнення бойлера (6 годин від кімнатної температури до 40 — 60°С).
3. Проточні електричні водонагрівачі (крани та колонки) стали набувати популярності після тривалого перегляду їхньої реклами різними глядачами. Зовні вони майже не відрізняються від звичайних водопровідних кранів або газових колонок, проте переважають їх у функціональності та простоті експлуатації. Власне нагрівання води у таких агрегатах забезпечує вбудований електронагрівач потужністю 3 — 7 кВт (форм-фактор "кран") або 5 — 40 кВт (форм-фактор "колонка"). Переваги електричних проточних водонагрівачів: як не дивно з погляду на їх потужність, вони майже не поступаються у економічності перевіреним часом газовим колонкам та споживають менше електроенергії, ніж бойлери; забезпечують швидке або майже миттєве нагрівання води (3 секунди від кімнатної температури до 25°С, 5 секунд від кімнатної температури до 40 — 50°С); температура вихідного струменю води регулюється зміною його напору; деякі моделі "електричних кранів" та більшість "електричних колонок" мають вбудований РК дисплей, який відображає поточну температуру струменю води. Недоліки проточних електроводонагрівачів: усі вони вимагають індивідуальної силової електропроводки та захищеної від води електричної розетки для кожного нагрівача типу "кран"; потужніші "електричні колонки" для нормальної роботи взагалі потребують дуже дорогої індивідуальної електропроводки, виконаної трижильним мідним кабелем із перетином 10 та більше квадратних міліметрів (алюмінієвий кабель такого ж перетину не витримає навантаження понад 5 кВт); комфортно приймати душ дозволяють лише "електричні колонки" потужністю 10,5 — 14 кВт, оскільки потужності слабших моделей не вистачає на щосекундне прогрівання потоку води, необхідного для нормального душу; при знеструмленні оселі будь-який електричний проточний водонагрівач стає недієздатним та може працювати лише як кран чи клапан холодної води; надзвичайно висока вірогідність смертельного ураження електричним струмом.
1. Проточні газові водонагрівачі (газові колонки) відомі усім мешканцям України ще з часів СРСР, і їх ще досі можна зустріти у більшості квартир та приватних будинків. Для їх встановлення та експлуатації потрібні лише газова магістраль та звичайні батарейки розміру D (радянські 373 або сучасні R20/LR20), які відповідають за живлення вбудованого електропідпалювача. Незважаючи на високу вартість природного газу, саме такий тип проточних водонагрівачів є найекономічнішим та найбільш універсальним у встановленні, тому що газова труба є у кожній квартирі чи будинку, а елементи живлення типу LR20 потребують заміни лише двічі на рік; замість них можна використовувати Ni-MH акумулятори такого ж розміру, заряджаючи їх у придатному для них зарядному пристрої кожні 4-5 місяців. Недоліками газових колонок є бюрократичні труднощі, пов'язані з їх встановленням, необхідність зварювальних робіт у оселі, відсутність регулювання температури нагріву (вона компенсується встановленням змішувача води) та відносно повільне нагрівання води (від кімнатної температури до 50°С за 20 секунд, до 90°С за дві хвилини).
2. Накопичувальні електричні водонагрівачі (бойлери) добре відомі мешканцям багатоквартирних будинків та деяких приватних осель. Конструктивно бойлери виконані у вигляді циліндричних баків об'ємом 10 — 300 літрів із вбудованими електронагрівачами мокрого або сухого (ізольованого від води) типу потужністю 1,5 — 6 кВт. Бойлери об'ємом до 120 літрів кріпляться на стінах, а здоровезні 300-літровики — виключно на підлозі. Переваги бойлерів: у разі тривалого знеструмлення оселі вони здатні потішити власника гарячою водою у крані; є можливість регулювання температури нагріву та підтримувати її автоматично; температура вихідного струменю води не залежить від його сили; агрегати із загальною потужністю до 2 кВт (як правило, це настінні моделі на 10 — 50 літрів) не потребують індивідуальної силової електропроводки та добре "перетравлюються" малопотужними електролічильниками. До недоліків бойлерів належить надзвичайно високе споживання електроенергії (4 — 12 кВт-годин на добу або 120 — 350 кВт-годин на місяць) — за це треба "подякувати" їхній автоматиці, яка вмикає нагрівачі при кожному отриманні порції холодної води або при падінні температури наявного запасу води на 5°С та працює доти, доки не доведе температуру води до заданої користувачем; їхня власна чимала вага (порожній 20-літровий бойлер важить 10 кг, а порожній 120-літровий бойлер важить 60 кг), яка змушує власника бойлера ретельно обирати місце для його встановлення; для найпоширеніших 80-літрових моделей потрібна окрема силова електропроводка, здатна нормально працювати при навантаженні 3 — 4 кВт; повільне нагрівання води у разі її повної заміни після випорожнення бойлера (6 годин від кімнатної температури до 40 — 60°С).
3. Проточні електричні водонагрівачі (крани та колонки) стали набувати популярності після тривалого перегляду їхньої реклами різними глядачами. Зовні вони майже не відрізняються від звичайних водопровідних кранів або газових колонок, проте переважають їх у функціональності та простоті експлуатації. Власне нагрівання води у таких агрегатах забезпечує вбудований електронагрівач потужністю 3 — 7 кВт (форм-фактор "кран") або 5 — 40 кВт (форм-фактор "колонка"). Переваги електричних проточних водонагрівачів: як не дивно з погляду на їх потужність, вони майже не поступаються у економічності перевіреним часом газовим колонкам та споживають менше електроенергії, ніж бойлери; забезпечують швидке або майже миттєве нагрівання води (3 секунди від кімнатної температури до 25°С, 5 секунд від кімнатної температури до 40 — 50°С); температура вихідного струменю води регулюється зміною його напору; деякі моделі "електричних кранів" та більшість "електричних колонок" мають вбудований РК дисплей, який відображає поточну температуру струменю води. Недоліки проточних електроводонагрівачів: усі вони вимагають індивідуальної силової електропроводки та захищеної від води електричної розетки для кожного нагрівача типу "кран"; потужніші "електричні колонки" для нормальної роботи взагалі потребують дуже дорогої індивідуальної електропроводки, виконаної трижильним мідним кабелем із перетином 10 та більше квадратних міліметрів (алюмінієвий кабель такого ж перетину не витримає навантаження понад 5 кВт); комфортно приймати душ дозволяють лише "електричні колонки" потужністю 10,5 — 14 кВт, оскільки потужності слабших моделей не вистачає на щосекундне прогрівання потоку води, необхідного для нормального душу; при знеструмленні оселі будь-який електричний проточний водонагрівач стає недієздатним та може працювати лише як кран чи клапан холодної води; надзвичайно висока вірогідність смертельного ураження електричним струмом.
Немає коментарів:
Дописати коментар